13 грудня гребінківці , як і всі українці, святкують свято Андрія Первозваного

13 грудня – Андрія Первозваного.

Андрій Первозваний - покровитель молоді. Тому на Андрія молодь збиралася на вечорниці, веселилася, лузала насіння, жартувала і ворожила.

А ще з давніших часів, часу поклоніння сонцю, до нас перебралася традиція випікання Калити - обрядового хліба, великого круглого коржа з діркою посередині. Дівчата витискали на ньому орнамент і підвішували його до стелі. Іноді місили тісто на відварі любистка. Любисток - улюблена рослина дівчат, водою з ним умивалися, робили з нього букети - щоб хлопці любили. Сторожив калиту так званий "Пан Калитинський", тримаючи в руці ганчірку, обмащену в сажі. Інший учасник гри, осідлавши коцюбу ("Пан Коцюбинський"), скакав до нього, і між ними відбувався жартівливий діалог.

Ворожіння і повір'я на Андрія

Дівчата виходили на город і символічно сіяли зерно чи льон, промовляючи: “Андрію, Андрію, на тебе коноплі сію”. Цей обряд означав засівання своєї долі, бо зерно завжди асоціювалося із засіванням своєї долі.
Дівчина набирала жменю зерна зі снігом, яке щойно посіяла, й роздивлялася у хаті: якщо кількість зернин була парною, значить, - бути в парі.
Випікали млинець і вранці вибігали з ним на дорогу.
Збирали в оберемок дрова – якщо парне число, цього року вийдуть заміж.
Перед сном дівчата під ліжко ставили миску з водою. А на неї клали дощечку-місточок. Якщо уві сні парубок переведе її через той місточок – він її засватає.
Перекидали через паркан черевик: у який бік поверне носок, з того боку чекати долю.
Дівчата ходили рахувати кілля огорожі, дев’ятий кіл зав’язували стрічкою. А вранці по тому зав’язаному колу визначала судженого: високий чи низький, прямий чи кривий, товстий чи стрункий тощо.
Про характер майбутнього чоловіка дізнавалися так: пускали до хати вночі курку - якщо вона тихенько починала клювати зерно, то наречений буде спокійної вдачі, якщо курка бігала - буде грізний і сваритиметься.